|
|
Сторінка практичного психолога
Графік роботи на 2014-2015 навчальний рікпрактичного психолога Рябіної Тетяни Валеріївни
Перерва 1230- 1300 Консультації
Телефон довіри 759-76-76 з 19.00 до 7.00 764-22-39 з 8.00 до 22.00 Рекомендації практичного психолога для батьків з розвитку психологічної готовності до школи Перші роки життя дитини сенситивні до розвитку мови та пізнавальних процесів. Саме у цей період розвитку у дітей з'являється чуття до мовних явищ, своєрідні загальні лінгвістичні здібності. У дитячі роки розвиток мови йде в двох основних напрямах: по-перше, інтенсивно набирається словарний запас і засвоюється морфологічна система мови, на якій говорять оточуючі; по-друге, мова забезпечує перебудову пізнавальних процесів (уваги, сприйняття, пам'яті, уяви, а також мислення). Сенсорний розвиток. Дитина, відвідуючи дитячий садок, не лише розрізняє кольори, форми, величину предметів і їх положення в просторі, але може правильно назвати пропоновані кольори і форми предметів, правильно співвіднести предмети по величині. Вона може також змалювати прості форми і розфарбувати їх в заданий колір. Розвиток мислення. Особливість здорової психіки дитини — пізнавальна активність. Допитливість дитини постійно направлена на пізнання навколишнього світу і побудову своєї картини цього світу. Дитина, граючи, експериментує, намагається встановити причинно-наслідкові зв'язки і залежності. Вона сама, наприклад, може довідатися, які предмети тонуть, а які плаватимуть. У неї виникає безліч питань з приводу явищ навколишнього життя. Чим активніше в розумовому відношенні дитина, тим більше вона задає питань і тим різноманітніші ці питання. Шестирічна дитина може цікавитися всім на світі: якої глибини океан? Як там дихають тварини? Скільки тисяч кілометрів земна куля? Чому в горах не тане сніг, коли внизу розтанув? Дитина прагне до знань, а саме засвоєння знань відбувається через багато чисельне «навіщо?», «як?», «чому?». Вона вимушена оперувати знаннями, представляти ситуації і намагатися знайти можливу дорогу для відповіді на питання. Розвиток уваги. Пізнавальна активність дитини, направлена на обстеження навколишнього світу, організовує її увагу на досліджуваних об'єктах досить довго, поки не вичерпається інтерес. Якщо шестирічна дитина зайнята важливою для неї грою, то вона, не відволікаючись, може грати дві, а то і три години. Так само довго вона може бути зосереджена і на продуктивній діяльності (малюванні, конструюванні, виготовленні значимих для нього виробів). Проте такі результати зосередження уваги — наслідок інтересу до того, чим зайнята дитина. Вона буде відволікатися і відчуватиме себе абсолютно нещасним, якщо треба бути уважним в тій діяльності, яка йому байдужа або зовсім не подобається. Розвиток пам'яті. Дошкільний вік — вік інтенсивного розвитку пам'яті. Прийнято вважати, що пам'ять є провідним пізнавальним процесом. Насправді, дитина в дошкільному віці засвоює мову настільки, що стає дійсним носієм рідної мови. Пам'ять схоплює значимі для дитини події і відомості і зберігає їх. Дошкільне дитинство залишає багато спогадів на все життя людини, що залишилося. Розвиток уяви. Шестирічна дитина в своїй уяві може створювати всілякі ситуації, в яких вона виступає в найпрекрасніших своїх проявах. Формуючись в грі, уява переходить і в інші види діяльності. Найяскравіше вона виявляється в малюванні і у вигадуванні дитиною віршів і казок. Тут ми можемо спостерігати велику варіативну в характері дитячої творчості: одні діти орієнтовані на відтворення реальної дійсності, інші — на створення фантастичних образів та ситуацій. Уява грає в житті дитини велику роль, чим в житті дорослого, виявляється набагато частіше і допускає частіше порушення життєвої реальності. Невпинна робота уяви — це найважливіша дорога пізнання і освоєння дитиною навколишнього світу, це спосіб вийти за межі вузького особистого досвіду. Дитина активна і гіперактивна  У перекладі з латинської «активний» – означає «діяльний, дієвий», а «гіпер» - «перевищення норми». Гіперактивність у дітей проявляється невластивою для віку неуважністю, імпульсивністю, підвищеною руховою активністю. Таких дітей здебільшого характеризують словами «рухливий», «імпульсивний», «спритний», «енерджайзер», «вічний двигун», «живчик», «вулканчик». За статистикою, кількість гіперактивних дітей по всьому світу з кожним роком неухильно зростає. Найбільше гіперактивних дітлахів серед хлопців. Якщо дитина гіперактивна, то труднощів зазнає не лише вона сама, але й її оточення: батьки, одногрупники, вихователі. Бо часто поведінка такої дитини супроводжується проблемами у відносинах з однолітками, труднощами в навчанні, виправитися гіперактивній дитині не допомагають ні вмовляння, ні погрози. Не тому, що вона не хоче цього робити, а тому, що фізіологічно не спроможна поводитися інакше – їй важко довгий час сидіти нерухомо, не розмовляти. Втім, фахівці зазначають, що надмірна фізична активність, як правило, не впливає на рівень інтелектуального розвитку гіперактивних дітей. Яка ж причина гіперактивності? Це можуть бути генетичні чинники, особливості функціонування головного мозку, набуті внаслідок пологових травм та інфекційних захворювань, перенесених дитиною. На жаль, рівень психологічної культури в нашому суспільстві такий, що мами не тільки не попереджують педагогів про особливості розвитку своїх дітей, а й часто приховують стан їхнього фізичного та психічного здоров’я. Як результат – дитині не надається вчасно необхідна медична та психологічна допомога, вихователі та учителі витрачають купу сил і нервів на приборкання дитини-урагану. Батьки ж нерідко звинувачують себе, педагогів, бабусь, суспільство, складні часи й бозна-кого в тім, що нема ради цьому непосиді! Часто доводиться чути: «Зараз усі діти такі некеровані...» або «Дасть Бог, переросте, це вік такий». І добре, коли дитина справді «переросте», а якщо ні? Тоді дорослішання гіперактивної дитини супроводжуватиметься сварками, сльозами, а може, й вихованням за допомогою ременя, що навряд чи дасть позитивний результат. У такому випадку батькам слід шукати допомоги у педагогів – можливо, спільними зусиллями їм удасться навчити дитину нормально спілкуватися з однолітками та дорослими.Як допомогти гіперактивній дитині?Психологи радять зосередити свої зусилля на тому, щоб згладити напруження у відносинах, дати дитині можливість реалізувати свої потреби. Основними помилками дорослих при вихованні гіперактивної дитини є: - брак емоційної уваги, що підмінюється медичним доглядом;- дефіцит дисципліни у вихованні;- невміння виховувати в дітях навички керування гнівом. Як правило, дитина менше виявляє свою гіперактивність, коли залишається наодинці з дорослим, особливо якщо між ними налагоджений емоційний контакт.Насамперед, нам, дорослим, треба зрозуміти, що наша дитина жодною мірою не винна, що вона така жвава. Тож покарання, гримання та нотації не поліпшать її поведінку, а навіть погіршать. Спілкуватися потрібно м’яко, спокійно. Виконуючи разом домашнє завдання, бажано уникати наказового або надто емоційного тону. Гіперактивна дитина – дуже чутлива, ваші емоції захоплять її та стануть перешкодою для подальших успішних дій. Гіперактивній дитині, як правило, роблять велику кількість зауважень удома, в дитячому садку, у школі – все це, безумовно, впливає на її самооцінку. Треба частіше хвалити таких діток за успіхи, навіть незначні. Та не можна забувати, що нещира, незаслужена похвала просто неприпустима. Будь-яка дитина (а особливо гіперактивна) швидко «розкусить» вас і перестане довіряти. У випадку, коли батьки вважають за потрібне щось заборонити, треба пам’ятати: заборон має бути небагато, і вони мають бути заздалегідь обговорені з дитиною та чітко сформульовані. При цьому потрібно пояснити, як вона буде покарана, якщо порушуватиме заборону. Важливо також показати дитині, як вплине її поведінка на ваші з нею відносини. Інакше дитина може стати жертвою настрою тата або мами, боятиметься не конкретного покарання за конкретну провину, а несподіваної емоційної бурі з боку дорослих. Все це призведе лише до того, що дитина почне приховувати свої «грішки» від батьків - як результат, відносини з батьками погіршаться.Психологи виділяють наступні діагностичні симптоми гіперактивних дітей: 1. Неспокійні рухи в кистях і стопах. Сидячи на стільці, дитина корчиться, звивається. 2. Дитина не може спокійно сидіти на місці, коли від неї цього вимагають. 3. Легко відволікається на сторонні подразники. 4. Насилу чекає своєї черги під час ігор і в різних ситуаціях в колективі (на заняттях, під час екскурсій і свят). 5. На питання часто відповідає, не замислюючись, не вислухавши їх до кінця. 6. При виконанні запропонованих завдань має труднощі (не пов'язані з негативною поведінкою або недостатністю розуміння). 7. Насилу зберігає увагу при виконанні завдань або під час ігор. 8. Часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої. 9. Не може бавитись тихо, спокійно. 10. Багато говорить. 11. Часто заважає іншим, наприклад, втручається в ігри інших дітей. 12. Часто складається враження, що дитина не слухає, коли звертаються до неї. 13. Губить свої речі в дитячому садочку, школі, удома, на вулиці. 14. Інколи робить вчинки, не замислюючись про наслідки, але пригод або гострих відчуттів спеціально не шукає (наприклад, вибігає на вулицю, не озираючись по сторонах). Діагноз вважається правомірним, якщо наявні щонайменше вісім зі всіх симптомів.Чим відрізняється активна дитина від гіперактивної. Активна дитина: - Більшу частину дня віддає перевагу рухливим іграм, але якщо її зацікавити - може й книжку з мамою почитати. - Швидко й багато говорить, задає багато запитань. - Для нього порушення сну й травлення (кишкові розлади) - скоріше виключення. - Дитина активна не завжди. Приміром, неспокійна і непосидюча удома, але спокійна - у садку, у гостях. З малознайомими людьми вона неагресивна. Тобто випадково або в запалі конфлікту може й побитись з іншими дітьми, але сама не провокує бійок. Гіперактивна дитина: - Постійно перебуває в русі й не може себе контролювати. Тобто навіть якщо дитина втомилася, вона рухатися, а знесилившись остаточно, плаче й впадає в істерику. - Швидко й багато говорить, ковтає слова, перебиває, не дослуховує. Задає мільйон запитань, але рідко вислухує відповіді на них. - Дитину неможливо укласти спати. Коли вона спить, то уривками, неспокійно. У дитини часті кишкові розлади. Часто мають алергію. - Дитина – некерована. Абсолютно не реагує на заборони й обмеження. І в будь-яких умовах (дім, магазин, дитсадок, дитячий майданчик) поводиться однаково активно. - Часто провокує конфлікти. Не контролює свою агресію - б'ється, кусається, штовхається, причому пускає в хід підручні засоби: іграшки, гілки, камені.
|
.jpeg)
