Батьківська сторінка

Дитина і суспільні колізії

Пам’ятка для педагогів і батьків

Насамперед, і педагогам, і батькам потрібна МУДРІСТЬ, яка передбачає, зокрема, позитивне світосприйняття, розуміння законів природи і суспільства, виваженість у словах і вчинках, толерантність по відношенню до дітей і дорослих, уміння зрозуміти іншого, об’єктивність в оцінках, далекоглядність.

Обов’язковою є ЛЮБОВ до дитини, повага до її особистості та прийняття її такою, якою вона є. Розуміння, що для неї екологічно, а що порушує її рівновагу і комфорт. Здатність поступатися власними інтересами, щоб не зашкодити здоров’ю дитини, як фізичному, так і психічному, моральному.

За цих умов дорослі, з одного боку, оберігають психіку дитини від небезпечних перевантажень, з іншого - вчать її мудрості й любові, а отже формують імунітет до недобрих впливів.

• Педагоги і батьки виконують місію носіїв життєвого оптимізму, гарантів безпеки і благополуччя  дитини. Формують позитивне світосприйняття, необхідне для її повноцінного  роз витку.
• Попри сумні і незбагненні події сьогодення та інші колізії дорослого життя створюють у родині та дитсадку спокійну світлу атмосферу, сповнену позитивних життєствердних настроїв.
• Поводяться розважливо, гасять власні пристрасті. Враховують, що діти до 3-х років, хоча менше розуміють, дуже чутливі до психічного стану дорослих, перебувають у тісному емоційному зв’язку з матір’ю.
• Малюють дитині світ не чорно-білим (поганий – добрий), а різнобарвним, розкриваючи філософію життя. Вчать розглядати кожне явище в природі та суспільстві з різних боків і точок зору.
• Виховують повагу до інших людей, толерантність і терплячість до кожного, незалежно від того, чи подобається він, чи погоджується з тобою. Вчать засуджувати не людину, а недобрий вчинок, роблячи це без агресії. Самі в житті подають такий приклад.
• Формують дружні взаємини між дітьми, згуртовують їх у спільних справах, не протиставляють одне одному, вчать радіти успіхові товариша.
• Запобігають виникненню конфліктів, вчасно помічаючи їх назрівання.
• Як би не кипіла душа болем, огидою, зневірою, не проявляють при дитині бурхливих емоцій, які (особливо негативні) руйнують її внутрішній світ. Не виправдовують насилля. Не ведуть дискусій, зокрема й політичних, у присутності дошкільнят.
• Педагоги дотримуються нейтралітету, не нав’язують своїх особистих політичних та інших поглядів, і в жодному разі не протиставляють їх поглядам батьків вихованців. Для дитини стресогенними є вже самі лише

розбіжності в переконаннях близьких людей.

• Обмежують та пом’якшують негативну інформацію, що доходить до дітей. Але й не уникають розмови. Пояснюють спокійно, врівноважено, без агресивних ноток і тяжкого смутку (якщо події трагічні).
• Не залишають дитину наодинці з сильними враженнями, оскільки малята незрозуміле додумують і можуть нафантазувати страхіття, більш стресогенні за реальність. Заспокоюють і підбадьорюють малюка.
• У періоди соціальних протистоянь (демонстрацій, виборів) педагог проявляє особливу пильність. Придивляється до дитячих ігор, що відтворюють враження малят, спрямовує їх у мирне річище. Якщо виникає гра політичної тематики, не забороняє, тому що діти мають потребу програвати те, що вразило, знімаючи стрес. Приділяє більше уваги індивідуальним бесідам, дає кожному виговоритись, вислуховує враження від побаченого (почутого), пояснює, що всі люди різні, і кожен може висловлювати свою думку. Це нормально. А от ображати одне одного, знущатися, бити, вбивати не можна ні дітям, ні дорослим. Демонструє об’єктивність, засуджуючи прояви агресивності будь-якої сторони, незалежно від власних політичних симпатій.
• Дорослі враховують, що реакція дошкільнят на стресогенні ситуації може бути віддалена в часі. Дитина може страждати непомітно для нас, дорослих. Здається, що подія не справила на неї сильного враження, а стрес починає розвиватися. Найтяжчі дитячі стреси часто не проявляються зовні.
• Якщо дитина прилучена до якоїсь духовної традиції, вірить у любов і справедливість Творця, то батьки вчать її обирати духовні цінності та плекати в собі лише добрі почуття. А негативні емоції, що виникають, знімати  молитвою, і в усіх скрутних ситуаціях звертатися до вищої мудрості.

Сподіваємося, ця пам’ятка стане в пригоді педагогам і батькам не лише в нинішній непростій ситуації, а й надалі у повсякденні.

За матеріалами журналу «Дошкільне виховання», 2014, №2

Дитяча кімната – маленький світ вашого малюка 

   Щасливе дитинство асоціюється в людини з незабутніми яскравими враженнями та спогадами, з люблячими батьками. Без матері дитина в перші роки свого життя не може обійтися, тому приблизно до трьох років дитячий куточок повинен знаходитися в спальні батьків.          Коли дитина вступає у середній дошкільний вік, для малюка настає важлива пора, і час залишити затишну батьківську спальню та перейти до власної дитячої кімнати. Батькам необхідно обов’язково подбати про це. Нехай кімната вашого малюка буде маленькою, але вона має бути окремою; а якщо такої можливості немає, то в будь-якому випадку в дитини повинен бути свій постійний куточок, який потрібно виділити для малюка. Повноцінне дитинство – це своя територія, куди ніхто не повинен вриватися без дозволу і з вимогами «негайно прибрати весь цей мотлох». А «весь цей мотлох» виключно цінний і лежить саме в тому порядку, який дитині подобається.. Дитяча кімната має бути чистою, світлою, бажано з вікнами, які виходять на сонячний бік. Вона повинна бути обладнана спеціальним набором дитячих меблів. Одним із головних предметів такого набору – ліжко з високими перилами. Краще, якщо воно буде розсувне у довжину, і його можна буде регулювати по мірі зростання дитини. Дошкільнятам потрібен і столик зі стільчиком. Він слугує для малювання та ігор, що потребують зосередженості. Потрібна також невисока поличка для іграшок та книг. Усе, чим користується дитина, має відповідати її зросту та віку, щоб вона без сторонньої допомоги могла сісти на стілець, дістати іграшку, зняти і повісити свій рушник, одяг. Проте, лампу, вимикач потрібно розміщати так, щоб малюк, який ще не навчався користуватися цими предметами, не міг їх дістати.. Дітям необхідний для рухливих ігор також і вільний простір на підлозі. Для цього залишайте частину кімнати вільною, покладіть там килим, палас. Для дитячої кімнати будуть доречними диванні подушки різної геометричної форми – круглі, у вигляді кільця, квадратні, трикутні, циліндричні тощо. Дитина може на них качатися, влаштовувати різні ігри. На одну зі стін доцільно прилаштувати шматок гладкого лінолеуму – на ньому зручно малювати кольоровою крейдою. Облаштовуючи кімнату або куточок дитини, попіклуйтеся, щоб усе, що оточуватиме вашого малюка, було міцним, чистим, виготовленим із натуральних матеріалів, гігієнічним та красивим. Намагайтеся при цьому враховувати і смак дитини. Підростаючи, дитина поступово стане дизайнером свого простору. Довіряйте їй самій довести інтер’єр дитячої до розуму. Будьте терплячими: те, що вам здається безладом, - нормальний стан дитячої кімнати. Пам’ятайте, що дитяча кімната – це рівнозначна частина вашої квартири чи будинку, яка надає малюкові право бути, коли він захоче, на своїй території. Власна територія допомагає дитині зростати самостійною та відповідальною. Це потрібно кожному для психологічного комфорту та формування особистості.